Одним із серйозних ускладнень нафтогазового комплесу України, яке зустрічається під час експлуатації газових та газоконденсатних свердловин, є солевідкладення у присвердловинній зоні пласта, на обладнанні свердловин, промислових комунікаціях та установках комплексного підготовляння пластової продукції.
Солевідкладення викликають різке зниження продуктивності свердловин. Звуження та закупорювання промислових комунікацій, передчасний вихід з експлуатації газліфтних клапанів, теплообмінників, насосів та іншого газопромислового обладнання і вимагають трудомістких ремонтних робіт з ліквідації відкладів солей, що тягне за собою зменшення обсягів видобутку.
Основне джерело виділення солей – вода, що видобувається разом з газом. Тверді сольові відклади можуть мати у своєму складі органічні і неорганічні компоненти, продукти корозії, а саме: карбонати кальцію, магнію, барію, стронцію, кальцієво-магнієві і залізисті карбонати, сульфати кальцію, барію, галіт, двооксид кремнію, хлористий натрій і калій, гідрооксид магнію, оксиди і гідрооксиди заліза (продукти корозії), кварц, польовий шпат, кремнезем, органічні речовини (асфальтени, смоли, тугоплавкі парафіни, сірчисті та водорозчинні з¢єднання, яких міститься не більше 0,5% від маси всіх органічних з¢єднань).
Осади солей в насосно-компресорних трубах (НКТ) мають кристалічну структуру: від великих, чітко представлених кристалів до щільних, каменеподібних осадів, складених мікрокристалами. Безпосередньо до стінок труб прилягає шар осаду, представлений мікрокристалами, які скріплені органічними речовинами.
Солевідкладення викликають такі причини:
- Змішування в пласті несумісних вод різного складу.
- Контактування води із породою з вилуговуванням розчинних (переважно карбонатних) складових породи.
- Дифузія у воду з нафти активних водорозчинних компонентів (водорозчинних нафтових кислот та їх солей).
- Змішування у видобувальних свердловинах вод різного складу з різних пластів і прошарків.
- Змішування пластової води з метанолом.
- Змішування пластової води із синтезованими хімічними з’єднаннями (деякі типи деемульгаторів, інгібіторів корозії, кислот, лугів та ін.).
- Зниження тиску, підвищення температури і турбулізації потоку, що призводить до порушення рівноваги між вуглекислим газом і розчиненими у пластовій воді двовуглекислими солями та відкладання на стінках труб карбонату кальцію.
- Випаровування води, наприклад, в результаті підвищення температури чи змішування пластової води з газом, недонасиченим вологою.
- Зміна термобаричних умов під час руху газорідинного потоку. За відсутності випаровування і розгазування води підвищення температури призводить до збільшення розчинності мінеральних солей у воді, а також сульфату кальцію, баріту, гідрооксиду магнію і карбонату кальцію в сильнолужному середовищі (рН>10). В кислому, нейтральному і слабколужному середовищах розчинність кальциту зменшується з підвищенням температури.
Методи попередження випадання з води солей діляться на три основні групи:
- технологічні,
- фізичні;
- хімічні.
Наша компанія пропонує хімічні методи видалення відкладів солей.
Метод ґрунтується на їх розчиненні за допомогою хімічних реагентів. Для попередження відкладання з води солей подають рідкі інгібітори солевідкладень, при додаванні яких в розчин неорганічної солі різко сповільнюється процес осадоутворення і зменшується кількість утвореного осаду.
Інгібітори солевідкладень поділяються на:
- маслорозчинні,
- нафторозчинні,
- водорозчинні,
- однокомпонентні,
- багатокомпонентні.
Однокомпонентні інгібітори діляться на аніонні і катіонні.
На практиці найчастіше використовують водорозчинні інгібітори. Інгібітори солевідкладень подають у газорідинний потік у вигляді розведених чи концентрованих розчинів, суміші вихідних компонентів інгібітора, а також у твердому вигляді (шашки ).
Інгібітори солевідкладень вводять у газорідинну систему постійно, періодично чи вводять в систему всю масу інгібітора з наступним обробленням газорідинного потоку малими дозами.
Найефективнішим є неперервне подавання інгібітора солевідкладень в затрубний простір свердловин дозувальними насосами з УКПГ інгібіторопроводами.
Періодичне закачування розчинів інгібіторів солевідкладень в затрубний простір свердловин можливе у випадку малодебітних і періодично працюючих свердловин.
У випадках, коли подавання розчинів інгібіторів солевідкладень у свердловину ускладнене (кліматичні умови, складність дозування, відсутнісь інгибиторопроводів, неможливість під’їзду насосних агрегатів та ін.) використовують тверді інгібітори (шашки).
Для оброблення привибійної зони свердловин використовують інгібітори солевідкладень у вигляді розчинів, емульсій, суспензій, аерозолю.
Боротьба із солевідкладеннями повинна проводитись шляхом попередження відкладання солей, а не видалення відкладів солей. Неперервне подавання в затрубний простір свердловин прісної води із спінюючим ПАР з метою зменшення концентрації солей у пластовій воді.